ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЧИТАЦЬКИХ ІНТЕРЕСІВ У ДІТЕЙ
СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
Шлях розвитку сучасної системи освіти в Україні − це шлях оновлення та
стратегічної переорієнтації. Новими освітніми пріоритетами стають виховання
відповідальності, творчої особистості, що усвідомлює потребу в розвитку своїх
здібностей і має бажання і вміння вчитися і працювати; особистості, що прагне
змінити на краще своє життя і життя своєї країни.
Закон України «Про освіту» визначає
метою освіти у нашій державі забезпечення всебічного розвитку людини. Виховання
нових поколінь у дусі загальнолюдських цінностей та ідеалів і національних
традицій починається з дошкільного дитинства − важливого етапу становлення
людини, коли формуються уміння мислити, усвідомлено сприймати навколишній світ
і самого себе, взаємодіяти з іншими людьми.
На сучасному етапі реформування
освіти провідним завданням називають створення необхідних умов для повноцінного
розвитку і самореалізації кожного юного громадянина України. Це можливо
здійснити, впроваджуючи нові педагогічні технології, які б враховували
особливості психічного розвитку дитини, її індивідуальні відмінності. В цьому
аспекті розгляду проблеми інноваційних підходів і оцінок потребують не лише
загальні засади навчального процесу, а і його структурні компоненти, зокрема,
зміст процесу освіти, форми і методи організації навчально-виховної діяльності
дитини. Фахівці визначають запорукою ефективності навчально-пізнавальної
діяльності дітей дошкільного віку цілеспрямованість розумової активності,
розвиток інтелектуальної рефлексії та природжених задатків дошкільників.
Наукові основи проблеми розкрито в
дослідженнях Л.Виготського, Г.Костюка, О.Запорожця,
Д.Ельконіна, В.Сухомлинського, О.Скрипченка, О.Савченко та ін. У
науково-педагогічній літературі висвітлені результати спеціальних досліджень, в
яких розкривається роль інтересу в навчально-виховному процесі (Н.Бібік, О.Киричук, Г.Костюк, Л.Проколієнко,
О.Савченко та ін.). Філософсько-естетичні аспекти досліджено в наукових працях
М.Кагана, М.Киященка.
Необхідність врахування дидактичного
принципу наступності й перспективності у навчально-виховній роботі дошкільного
закладу та початкової школи обґрунтована у працях Я.А. Коменського, Й.Г.
Песталоцці, К. Ушинського, С. Русової.
У ХХ столітті проблема формування
читацьких інтересів і потреб як засобів пізнання світу та самопізнання
особистості залишається в центрі уваги методичної науки та практики. У працях Л.Айзермана,
Г.Бєлєнького, Т.Бугайко, Ф.Бугайка, Н.Волошиної, С.Гуревича, І.Збарського, Є.Квятковського,
Н.Лубенець, В.Маранцмана, Л.Мірошниченко, Є.Пасічника та інших науковців пропонуються
ефективні шляхи вирішення зазначеної проблеми.
Педагогічні дослідження доводять, що
читацький інтерес успішно розвивається там, де навчально-виховна робота не
зводиться до викладу готових істин, а активізує пізнавальну діяльність самих дітей,
ставить їх перед необхідністю шукати відповідь на певне запитання [1, с.39].
Вагоме місце у вихованні читацьких
інтересів дітей дошкільного та молодшого шкільного віку відводиться слуханню та
самостійному читанню літератури. Вони сприяють розширенню й поглибленню знань
дошкільників і молодших школярів з усіх предметів дошкільної та початкової
освіти, вихованню читацької активності і допитливості, удосконаленню навичок
самостійної роботи з книгою, стабілізують різноманітність пізнавальних
інтересів дітей [2, с.5].
Любов до книги, сталі читацькі інтереси
– важливий фактор загального психічного розвитку дошкільника. Експериментальні
дані переконують, що всіх дітей можна зацікавити читанням і сформувати у них
сталі читацькі інтереси [46, с.5]. Інтерес дарує радість творчості, радість
пізнання довкілля. Він міцно пов’язаний з гостротою сприймання навколишнього
світу, зосередженістю уваги, гнучкістю мислення.
Формування читацьких інтересів є і
результатом, і необхідною умовою дошкільної освіти. Чим глибші, активніші, різноманітніші
інтереси дітей до аспектів пізнавальної комунікації, тим ефективніша ця
діяльність, тим вища якість набуття старшими дошкільниками різних видів ключових
компетентностей. Залишаючись одним із важливих факторів успішності освітньої
діяльності, інтерес і формується у процесі цієї діяльності. Читацькі інтереси є
не тільки засобом навчально-виховного процесу, але і його кінцевою метою. Процес
становлення та розвитку читацьких інтересів тривалий і складний. Тут потрібна
система ретельно продуманих форм, за яких будуть використані всі можливості
навчально-виховного процесу для дітей певного віку.
На важливості самостійної роботи вихованців
з книгою наголошували такі класики педагогічної думки, як Я.Коменський, К.Ушинський
та його послідовники (В.Водовозов, В.Стоюнін, М.Бунаков та ін.), літературні
діячі Олена Пчілка, Іван Франко, Леся Українка та інші.
Ще з другої половини ХІХ – початку ХХ століття вчені називали
літературу скарбницею духовного надбання
людства, вважали за потрібне координувати зусилля сім’ї й освітніх закладів з метою розвитку
читацьких інтересів молодого покоління. У цей час помітно зросла увага до
вироблення навичок самостійної роботи з книгою (Т.Лубенець та ін.); вивчалися питання
формування дошкільника як читача-початківця, його сталого інтересу до
книги і читання.
Т.Лубенець вважав читання „центром елементарного навчання, з якого виходять
і в якому сходяться всі види занять у навчанні... Воно не тільки засіб набуття
знань, бо, крім суто навчально-виховного значення, читання важливе в житті
людини як джерело високої насолоди. Друковане слово – істотний засіб виховання
любові до Батьківщини, гуманного ставлення до людини; воно сприяє становленню
розумного ставлення до явищ самого життя” [13, с.82].
Значний внесок у розвиток проблеми
формування пізнавальних інтересів зробили І.Огієнко, С.Русова та інші суспільні
діячі. Інтерес до книги виявляється у дітей, як правило, з раннього віку. Як
зазначали науковці, зацікавленість дошкільнят книгою виникає тому, що вона дає
можливість розвивати сенсорні відчуття, приносить задоволення і при
розгляданні, і при гортанні, і при слуханні.
Зокрема, у своїх працях С.Русова
описувала шляхи розвитку мовлення дітей
у дошкільному закладі, визначала позитивний вплив на мовленнєвий розвиток засобами „читання творів художньої літератури,
оповідань” та ін. Найкраще, на думку педагога, прилучають дітей до рідної мови
народні казки, які вона радила оповідати, а не читати: „Особливий інтерес у
дітей викликають казки про лісових звірів і хатніх тварин. Також вони
захоплюються оповіданнями на тему з життя комах” [47, с.16-19]. Софія Федорівна
Русова наполягала, що діти дошкільного віку найбільш схильні до впливу художніх
образів. Саме дитяча книга формує у дітей дошкільного віку моральні почуття, уявлення про норми
моральної поведінки, виховує естетичне сприймання.
Комплекс питань, пов’язаний із
визначенням змісту роботи, завдань, форм, методів, прийомів ознайомлення
дошкільників із художньою літературою, розглянуто у працях сучасних фахівців
дошкільної освіти – А.Богуш, Н.Гавриш, Т.Котик.
Н.Гавриш рекомендує активно проводити в
дошкільному закладі заняття з використанням жартівливих віршів, віршів-забавок,
які допомагають розвивати виразність, точність, влучність мовлення дітей, а
також сприяють формуванню поетичного смаку, виховують інтерес до українського
художнього слова.
Отже, як зазначають дослідники
проблематики становлення інтересу до світу літератури, основне завдання сучасної
літературної освіти – це формування
любові до книги, розвиток у дітей пізнавальних і мовленнєво-творчих здібностей;
формування читача, який у процесі роботи над твором, максимально наближаючись
до авторського задуму, готовий до естетичної оцінки, обстоювання власної думки,
при цьому враховуючи у своїй свідомості інші точки зору на предмет обговорення.
Вихователі сучасних дитячих дошкільних
закладів застосовують різноманітні форми й методи навчально-виховної роботи
щодо формування у дітей читацьких навичок, вміння усвідомлено сприймати й
використовувати у власному житті художні твори. Цікавим є досвід педагогічного
колективу сімейної школи-комплексу “АІСТ” м.Вінниці, мудрим консультантом якого
багато років залишається Заслужений учитель України Н.Вітковська. Такі
педагоги, як О.Кузьміна, О.Савельєва, І.Мартинюк,
Я.Девдера – систематично опікуються розширенням читацьких інтересів вихованців.
З цією метою вони використовують зустрічі з улюбленими книжками, літературні
вікторини, конкурси, свята дитячої книги або святкування ювілеїв дитячих
письменників. Традиційними для вихованців стали концерти-звіти „Поезія
Т.Г.Шевченка у моєму серці”, „Мої улюблені твори Ліни Костенко”, Пушкінський
бал, конкурси декламаторів.
Продуктивними прийомами виховання читацьких інтересів педагогічні
працівники освітнього закладу „АІСТ” вважають такі:
• інсценування уривків з виучуваних
текстів з елементами театралізації;
• ознайомлення з виставкою творів автора;
• зачитування листів з казкових країн:
„Мудрості”, „Мови”, „Чемності”, „Поваги”, „Ніжності”, „Краси”, „Дружби” і т.п.;
• відгадування дійових осіб за властивими
їм діями або ознаками;
• робота з ребусами на розгадування назви
твору та його дійових осіб;
• проведення вікторини на виявлення
набутих раніше знань;
• аналіз дитячої творчості на тему
виучуваного автора: організація виставки малюнків, робіт з природного
матеріалу;
• озвучування малюнків, намальованих
дітьми до виучуваної теми;
• проведення гри-подорожі (стежинами
бабусиного городу, з казковими героями по казковій країні, літаком до друзів
близького і далекого зарубіжжя);
• створення ситуацій на морально-етичну
тему з метою оцінювання вчинків дійових осіб художнього тексту;
• проведення конкурсу „Митець слова”;
• створення „емоційної хвилі” (виявити
своє ставлення до вчинків дійових осіб);
• організація уявних „зустріч” з
письменником (вихователь просить дітей уявити, що вони зустрілися з
письменником улюбленого твору, і подумати, що б вони у нього хотіли запитати про
задум та написання художнього твору);
• передача змісту окремих частин твору
діалогом з жестами та мімікою;
• проведення уявної подорожі у минуле або
майбутнє.
Значну увагу розвитку читацьких
інтересів у дітей старшого дошкільного віку приділяють викладачі Вінницького
державного педагогічного університету І.Лапшина, В.Литовченко. Вони вважають
доцільною інтегровану побудову мовленнєвих курсів „Мовленнєве спілкування” і
„Навчання грамоти”, адже процес розвитку мовлення (усного й писемного)
передбачає синтетичну роботу щодо збагачення словника, опанування граматичної
структури речення, розвитку фонетичного слуху дітей засобами сприймання на слух
зв’язних висловлювань (в тому числі художніх творів), заучування їх напам’ять,
використання для продукування власного висловлювання. Крім того, ознайомлюючи
дошкільників з творами українських письменників, вихователь логічно запропонує
дітям не тільки розглянути ілюстрації та відтворити художні твори, але й
колективно прочитати їх назву, прізвище письменника, улюблений рядок або
повторювану фразу.
Вихователі старшої групи №7 ДНЗ №51
„Колосок” м.Вінниці Майборода Наталя
Миколаївна і Таран Олена Дмитрівна також приділяють значну увагу вивченню
проблеми інтересу до літератури засобами мистецтв. Для вирішення цієї проблеми
вони створили гурток “Книголюбчики“, розробили перспективний план роботи
гуртка, склали цікаві конспекти занять, дібрали доречну художню літературу –
загадки, вірші, казки. Зокрема, цікаві заняття: “Доріжка, якою книжечка
потрапила до нас“, “Який настрій у книжечки?“, “Як зробити так, щоб книжечка
веселою була?“, “У книжечки болить серденько – полікую я її гарненько!“ та
багато інших, які допомогли малюкам полюбити книгу, навчили з повагою ставитись
до неї, шанувати її як продукт праці багатьох людей, робити приємні сюрпризи та
радувати книгу.
Формування читацьких інтересів залежить від вибору ефективних методів і
прийомів навчально-пізнавальної діяльності. Обираючи і використовуючи
конкретний метод, педагог має усвідомлювати, завдяки чому він зможе якнайкраще
організувати спільну діяльність із дитиною, щоб вирішити дидактичне завдання.
Плідними формами становлення читацьких інтересів
засобами мистецтва у старших дошкільників педагоги і вихователі-практики
називають:
• інтегровані та предметні заняття;
• бібліотечні заняття (збагачення
читацького досвіду й бібліотечно-бібліографічних умінь і навичок);
• самостійне або групове виконання
індивідуалізованих літературних завдань (створення книжок-саморобок,
виготовлення альбомів, творчих робіт за матеріалами прочитаних творів,
підготовка елементарних повідомлень);
• гурткові заняття за інтересами
(розширення уявлень про світ дитячої літератури, збагачення досвіду виконання
літературно-творчих робіт, літературні подорожі);
• масові виховні заходи (літературні
ранки, творчі зустрічі, літературні конкурси й екскурсії, ювілейні та тематичні
свята);
• екскурсії (у книжкові магазини,
друкарні, бібліотеки);
• впровадження дидактичних ігор у хвилини
дозвілля („Створи казку”, „Книжкова лікарня”, „Казкові герої”, „З якої казки?”
і т.п.,);
• реалізація сюжетно-рольових ігор („Музей
книги”, „Куточок письменника”, „Що, де, коли?”, „Чарівна гора”);
• організація театралізованої діяльності
(ляльковий театр, театр юного глядача, театр іграшок і петрушок та ін.,);
• співпраця з батьками (батьківські збори,
консультації, виставки, проекти по створенню книжок-саморобок та ін.).
Рекомендовані нами навчально-виховні
заходи літературного змісту є
орієнтовними, оскільки кожен вихователь має обрати такі форми і види
виховної роботи, які максимально відповідають запитам і можливостям вихованців
його групи, традиціям освітньої діяльності того чи іншого освітнього закладу.
Комментариев нет:
Отправить комментарий