Форми організації навчально-пізнавальної роботи з дітьми старшого дошкільного віку щодо формування інтересу до літератури

Форма - це спосіб здійснення навчально-виховного процесу, оболонка для його внутрішньої сутності, логіки і змісту. Форма навчання - це спеціально організована діяльність вихователя і дітей, що відбувається в установленому порядку та в певному режимі і залежить від кількості тих, кого навчають (індивідуальна, групова, колективна, фронтальна), часу (коли навчають), місця й порядку його здійснення [8, 267 ].

 Значною мірою вона виражає характер зв'язку між педагогом і дитиною, їхньої спільної діяльності, місце заняття і режим його проведення. У дошкільному закладі необхідно використовувати фронтальні, групові, індивідуально-групові, індивідуальні форми організації навчання. Головною вимогою у виборі форми організації навчання є необхідність сприяння дошкільникові у його бажанні навчатися. Як відомо, дитина розвивається тоді, коли вона переживає радість від процесу навчальної діяльності, здобутого результату.

  Усе має бути спрямованим на те, щоб навчання було для дітей цікавим, особистісно-значущим. „Зробити серйозне заняття для дитини захоплюючим – ось завдання початкового навчання”, – стверджував К.Д.Ушинський [26, 69].

   У старшому дошкільному віці, коли розвивається словесно-логічна форма мислення, можливі різноманітні поєднання дидактичних засобів, що залежить від матеріалу, який вивчається, індивідуальних особливостей дітей.

   За провідною діяльністю можна диференціювати такі форми організації формування у дошкільників інтересу до літератури: дидактична гра, екскурсія, заняття, театралізована діяльність.

 Екскурсія. Цінність екскурсії полягає у безпосередньому ознайомленні дітей із предметами, явищами природи, діяльністю дорослих у природних умовах. Починають проведення екскурсій у другій молодшій групі (екскурсії-огляди в межах дитячого садка, під час яких дітей ознайомлюють із його приміщеннями, організовують їхнє спостереження за роботою його працівників). Екскурсії з дітьми середньої групи проводять за межами дитячого садка (в магазин, на пошту, в бібліотеку та ін.). Екскурсії у бібліотеку доцільно проводити з дітьми старшого дошкільного віку. Під час проходження практики діти старшої групи №7 ДНЗ № 51 міста Вінниці здійснювали пізнавальну екскурсію до дитячої бібліотеки №12.

Для зацікавлення дошкільників книгою було підготовлено слайд-презентацію „З якої казки?”, яку працівники бібліотеки демонстрували для дітей під час екскурсій. Співпраця бібліотеки та дошкільних закладів міста останніми роками піднялася на вищий щабель. У дітей-дошкільнят з’явилася зацікавленість дитячою книгою та можливостями бібліотеки.

Однією з вимог до екскурсії, на нашу думку, є повторюваність її проведення, тому вихователь повинен раціонально розподілити знання, які діти мають отримати під час кожної екскурсії. Наприклад, оскільки для ознайомлення з осінню як порою року організовують три екскурсії в різні її періоди (ранньою, середньою („золотою”), пізньою осінню), педагог поступово вчить дітей спостерігати й аналізувати зміни у спостережуваних явищах. Важливими умовами успішності екскурсії є раціональність спостереження, посильна участь дітей у ньому.

Екскурсія як організована форма навчання має таку загальну структуру:

   1) підготовчий етап. Педагог визначає її зміст, готує відповідний об'єкт, створює у групі настрій очікування цікавого і корисного, повідомляє певну інформацію щодо об'єкта, який діти спостерігатимуть;

   2) власне екскурсія. Під час екскурсії вихователь організовує спостереження дітей, спрямовує їхню пізнавальну активність, стимулює мислення, увагу, сприяє розвитку уяви;

   3) закріплення знань. Робота після екскурсії забезпечує закріплення отриманих під час спостережень знань і вражень. Із цією метою вихователь організовує використання зібраного матеріалу, читання відповідної художньої літератури, створює умови для розвитку ігрової діяльності за мотивами побаченого на екскурсії.

Отже, широке і правильне використання екскурсій в різних умовах – важливий засіб виховання читацьких інтересів, пізнавальної активності й самостійності вихованців.

Ефективною і продуктивною формою становлення інтересу до літератури є залучення дошкільників до підготовки спектаклю за творами улюбленого письменника, з цікавої для дітей літературної теми. Підготовка спектаклю – творча робота, що сприяє збагаченню пізнавальних інтересів, виробленню навичок мовленнєвого спілкування дітей і розкриттю їхніх індивідуальних творчих здібностей.

Такий вид роботи активізує читацьку й мовленнєву діяльність дітей, розвиває їхній інтерес до літератури. Важливо, що дошкільники одержують надзвичайне задоволення від такого виду роботи.

Театралізована діяльність - це, власне, гра в театр „для себе”, підготовка та показ вистав „для глядачів”. У процесі театралізованої діяльності дошкільники ознайомлюються з особливим видом праці (актора, режисера і т. ін.), застосовують кращі літературні форми.

Для театралізованої діяльності дошкільників застосовують різні види театру, залежно від використання ігрового матеріалу та способу його розміщення. У дошкільній педагогіці виокремлю­ють такі види театру: ляльковий, театр маріонеток, пальчиковий, театр на фланелеграфі, тіньовий, - в яких використовують такі матеріали, як іграшки, картинки, ляльки, кокони, топотушки, смикунчики, маріонетки, фланелеграф, фігурки тіньового театру, „живі тіні”, що можуть бути розміщені на екрані (театр картинок, тіней, „живих тіней”), ширмі (театр пальчиковий, з ляльками бі-ба-бо, коконів, ляльок, маріонеток, смикунчиків), на столі (театр ляльок, іграшок, топотушок), на фланелеграфі (фланелеграф) та театр юного глядача.

Ляльковий театр — це театральне видовище, в якому діють ляльки (можуть варіюватися за розмірами і формами, наприклад, бути об'ємними або пласкими), що рухаються за допомогою акторів. Здебільшого актори, які керують ляльками, сховані або замасковані від глядача, однак останнім часом набув поширення театр ляльок „вживу” — коли глядачі здатні побачити, як відбувається процес керування ляльками.

У старших дошкільників з’являється інше ставлення до вистави. Вони прагнуть глибше передати образ героя та показати власне ставлення до нього.

До старшої групи діти приходять уже з певним запасом ігрових умінь: будувати план-сюжет, розподіляти ролі, самостійно готувати атрибути та декорації, використовувати способи колективного спілкування.

Діти старшого дошкільного віку мають можливість самостійно організовувати й здійснювати театрально-ігрову діяльність, вони оволодівають умінням усвідомлено вибирати засоби виразності для самостійної театралізованої діяльності через художній аналіз літературного твору, образів героїв; опановують умінням узгоджувати власні дії з діями учасників гри, самостійно й справедливо розв’язувати суперечки.

Найпоширеніший – це театр іграшок і петрушок. У  театрі іграшок використовують звичайні дитячі іграшки, тому показ театру іграшок не вимагає від вихователя особливої підготовки й виготовлення ігрового обладнання. Використовуючи звичайні іграшки, вихователь може розігрувати й показувати дітям невеликі цікаві сценки. У театрі іграшок можна показувати сценки за змістом художніх творів або розігрувати тематичні сценки-спектаклі („Незнайко-відгадайко”, „На гойдалці”, „Гра у схованки”, „Котик і Катруся”, „Хворий зайчик”). А у театрі петрушок це показ вистав за змістом добре відомих казок („Рукавичка”, „Колобок”, „Вовк і семеро козенят” і т. ін.) та спеціально розроблених сценаріїв („Веселі котики”, „Хто в чемодані”, „Петрушка-помічник”, „Петрушчин цирк” тощо).

Театр юного глядача – професійний театр, призначений для дитячої, підліткової та юнацької аудиторії. Спеціалізація на дитячу аудиторію проявляється не тільки в репертуарі, але й у сценічному вирішенні спектаклів: барвистість, синтетичність, гра з глядачами.

Гра-драматизація с самостійним видом театрально-ігрової діяльності дітей. Вона нагадує театральну виставу, де діти виступають у ролі акторів. Джерелом гри-драматизації є художній літературний твір, зміст якого діти відтворюють у грі, тому характер ігрової діяльності дітей цілком залежить від змісту художнього твору.

Драматизування означає розігрування в ролях художнього літературного твору і відтворення характерних рис його героїв із збереженням послідовності авторського сюжету. Ігри-драматизації дають широкий простір для виявлення у дітей творчих здібностей, самостійності й ініціативи. Драматизуючи, діти опановують мовлення: розповідають, декламують, ставлять запитання, відповідають тощо.

 Драматизуючи художній твір, діти мають зіставляти свою поведінку з поведінкою інших учасників гри, у ході дій використовувати всі можливі засоби передачі характеру свого персонажу (інтонацію, міміку, рухи). Глибоке осмислення змісту художнього твору є однією з умов його успішної драматизації. За даними Н.Карпинської, у дітей спостерігається як повне розуміння змісту художнього твору і плану своїх дій у виконанні ролей, так і відсутність умінь і навичок реалізації ролі у грі [8, 269].

Специфіка драматизації на інтегрованих заняттях полягає в тому, що дидактичний матеріал логічно взаємопов’язаний, використаний компактно, заняття має чітку побудову. Проте інтеграція стосується не лише змісту навчально-виховної роботи, але й діяльності вихованців. Застосовуються різноманітні види діяльності дітей: емоційне спілкування, гра, зображувальна, музична, хореографічна діяльність тощо; відбувається систематичне переключення уваги вихованців з одного виду роботи на інший з метою запобігання втоми; враховуються різноманітні можливості для реалізації творчих здібностей старших дошкільників (виразне декламування, художнє розповідання, ілюстрування, створення хореографічних композицій тощо).

Сюжетно – рольова гра посідає особливе місце в житті дитини, оскільки придумується ними самими і є невід’ємним атрибутом дитинства. В ній дитина відтворює різні події, за якими вона спостерігає, про які їй читають або розповідають дорослі.

Для того, щоб збагатити зміст дитячих ігор, слід ознайомити дітей з роботою працівників різних професій, показати їхню користь та відповідальне ставлення до праці, а також вдячність інших людей за добре зроблену ними справу.

Заняття — форма дошкільного навчання, за якої вихователь, працюючи з групою дітей у встановлений режимом час, організовує і спрямовує пізнавальну діяльність з урахуванням індивідуальних особливостей кожної дитини.

У дошкільному закладі доцільно використовувати різноманітні заняття. а саме: з ознайомлення з художньою літературою, фольклором; з ознайомлення з біографіями письменників, поетів, з творчістю художників - ілюстраторів, з історією виникнення паперу, книг, писемності, з розвитку зв’язного мовлення.

Для успішного формування інтересу до читання можна використати інтегровані заняття.

Підготовка до проведення інтегрованих занять розпочинається з аналізу календарного планування, зіставлення матеріалу різних гуманітарних предметів, визначення тем, близьких за змістом або метою використання, відбору системного навчального матеріалу, прийомів організації різних видів діяльності суб'єктів освіти.

Конструюючи інтегроване заняття, педагогу доречно використати такі інтегровані види діяльності дітей :

1. Виразне декламування вірша, виконання пісні (в музичному супроводі); спостереження за живописною функцією мовних засобів у тексті. Побудова речень за мотивами художнього твору.

2. Виразне декламування (читання) вірша, складання діалогів з героями твору, доповнення художніх описів, міркувань.

3. Виразне читання вірша, зіставлення його з картиною. Визначення спільного і відмінного в них.

4. Сприймання вірша, музики, картини. Визначення співзвучності цих творів. Коментування естетичної оцінки художніх творів.

5. Складання словесних, графічних, хореографічних малюнків за мотивами художніх творів.

6. Складання описів за дидактичними іграми.

7. Робота з прислів'ями й приказками, народними прикметами. Коментування їхнього змісту, відновлення деформованих фольклорних творів. Запис художніх творів із коментуванням. Складання тексту за змістом прислів'я.

8. Добір виразних мовних засобів у ході пошукової бесіди в процесі спілкування з природою, картиною, поезією, музикою. Запис мініатюр.

9. Імпровізовані розповіді дітей (усні журнали) на основі колективних чи самостійних спостережень за матеріалами пошукової самостійної фольклорної, народознавчої, природознавчої діяльності, на основі самостійного читання.

10. Слухання, виразне читання, переказування в особах казки, легенди, міфів. Записування з пам'яті висловлювань. Виконання до них малюнків (аплікацій) чи колективної художньої композиції.

 11. Складання діалогів з героями художніх творів (казок, оповідань, картин, музичних творів). Виконання колективної композиції чи індивідуального малюнка за мотивами тексту.

Плануючи  інтегровані  заняття, вихователь має  врахувати можливі   комбінації  різноманітних  видів  діяльності  дошкільників (мислення,  спілкування,  праця, спостереження,  музикування, графічна, зображувальна й хореографічна діяльність тощо) та передбачити конкретні результати літературно-творчої діяльності вихованців на інтегрованих заняттях (ілюстрований художній твір, художнє, музичне та вербальне ілюстрування навчального тексту).

Співпраця з батьками. Саме взаємодія у педагогічному процесі сім'ї та дошкільного закладу здатна здійснювати особистісно-орієнтований підхід, формувати індивідуальність, активізувати творчий потенціал не лише дитини, але і педагогів, і батьків дошкільників.

Для формування інтересу до літератури доцільно використовувати такі форми роботи з батьками: батьківські збори, індивідуальні консультації, семінари-практикуми, папки-пересувки, фото-презентація, участь батьків у проектній діяльності, літературних конкурсах, у створенні бібліотечного фонду ДНЗ, в оформленні виставок, макетів.

Отже, використання різноманітних форм організації навчання дошкільників забезпечить ефективне засвоєння знань, умінь і навичок, розвиток пізнавальних можливостей дитини та інтересу до літератури